Адмін позов "стоянка на перехресті"

Сихівський районний суд м. Львова
(як адміністративний суд)
Чоловського,2

Позивач: ПІБ
М.Львів, вул. ........ 49/15

Відповідач: Відділ ДАІ з ОАТ м. Львова
та АТІ при ГУМВСУ Львівській області
79015, м. Львів, вул. Городоцька, 124

звільнено від сплати держмита
на підставі ст.288 КпАП України


АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

“17” вересня 2009р. я – ПІБ отримала на пошті постанову № ВС 051766 від 14.09.2009р. по справі про адміністративне правопорушення (надалі – Постанова) та накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн. в порядку ч.1 ст. 122 КпАП України, а саме: за порушення п. 15.9. Ґ) “Зупинка забороняється” Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабміну від “10” жовтня 2001р. №1306, яке мало місце на вул. Сміливих-Куликівська у м. Львові “04” серпня 2009р. в проміжку від 10:00 год. до 10:30.
Вважаю, що дана постанова винесена безпідставно, незаконно і з грубим порушенням чинного законодавства України з наступних підстав.
Відповідно до статті 245 Кодексу про адміністративні правопорушення (надалі – Кодекс) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 252 Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Особа, яка виносила Постанову, яку я зараз оскаржую, виносила її з порушенням вищевказаних норм закону.
У Постанові вказано, що посадова особа старший інспектор АПВ ДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ старший лейтенант міліції Варцебюк Н.Т. “розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, скоєне гр. ПІБ у результаті порушення п. 15.9 Ґ) ПДР України здійснив зупинку автомобілем Фолцваген Гольф 3, д.н.з. ВС НЗ АО в зоні дії перехрестя, що є порушенням п. 15.9. Ґ) ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КпАП України”.
Відповідно до положень КпАП України, ЗУ “Про дорожній рух”, у разі порушень ПДР України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням – повинен бути складений протокол у порядку, передбаченому ст. 256 КпАП України, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи та роз’ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. У дійсності ж, ніякого протоколу складено не було, чим грубо порушено ч.2 ст. 254, ст.256 КпАП України, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КпАП України, але у цьому разі, у Постанові не повинно бути вказівок, що саме мною, власником транспортного засобу було скоєно адміністративне правопорушення, оскільки цей факт не підтверджується будь-якими доказами, а лише свідчить про недотримання посадовою особою, яка виносили постанову вимог наказу МВС України “Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення” від “22” лютого 2001р. № 185 (надалі – Інструкція), а також вимог КпАП України в частині повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи. Хочу також наголосити на той факт, що за кермом моєї машини перебував мій чоловік, який керує даним транспортним засобом на законних підставах, що підтверджується технічним паспортом на цю машину, де у графі «особливі відмітки» мій чоловік – ПІБ . вказаний як такий, що має право керування.
Більше того, з фотографій, доданих до оскаржуваної Постанови не можна зробити висновок де саме знаходиться машина, в зоні самого перехрестя чи ближче 10 м. від краю перехрещуваної проїзної частини, що є порушенням п. 15.9. (Зупинка заброняється) Правил дорожнього руху і за яке передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КпАП України. Як вбачається з однієї із фотографій, які були зроблені приладом «Візир» № 0812462, моя машина знаходиться перед знаком «Зупинка заборонена», чим не порушила жодного дорожнього знаку ПДР, тому притягати мене до відповідальності за те, що я не скоїла, я, вважаю, неприпустимим, і це ще раз доводить недбале ставлення посадової особи, що складала оскаржуваний мною протокол, до норм законодавства і до своїх службових обов’язків.
Окрім зазначеного вище, слід підкреслити, що Генеральна прокуратура України своїм приписом від 02.07.2009р. №07/1-2-165 вих.- 09 заборонила Державтоінспекції штрафувати порушників правил дорожнього руху без їх відома. Відповідно до припису, працівники Державтоінспекції повинні зупиняти водіїв і разом з ними складати протокол, а не просто фіксувати Візиром перевищення швидкості, виписувати штрафи і висилати поштою листи. Працівники ДАІ перед початком роботи з “Візиром” мають зробити знімки службового автомобіля із прив’язкою до місцевості.
Крім того, у Генпрокуратурі вважають, що використання Візиру лише для фіксації порушень не відповідає конституційним правам, а також Закону України “Про міліцію”.
Відповідно до ст. 10 ЗУ “Про міліцію”, міліція повинна припиняти адміністративні правопорушення. Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, при виявленні правопорушення працівник ДАІ має втрутитись. Втручання при правопорушеннях полягає в обов’язковому реагуванні ні дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників установлених заходів впливу (п. 12.11).
У дійсності ж, ніякого протоколу складено не було, чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст.256 КпАП України, знімок із зображенням службового автомобіля – відсутній.
Враховуючи наведене вище, я стверджую, що адміністративного правопорушення, зазначеного у Постанові, я не вчиняла. Зупинка була здійснена відповідно до вимог Правил дорожнього руху. Фотографії, на яких зображений мій автомобіль лише можуть підтвердити той факт, що автомобіль знаходився на даній вулиці поза межами перехрестя і не в дії знаку «Зупинку заборонено».
Відповідно до статті 287 Кодексу постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно статті 288 Кодексу дану постанову про накладення адміністративного стягнення я вправі оскаржити в районний у місті суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом про адміністративні правопорушення.
Згідно вказаної статті скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Згідно статті 18 Кодексу адміністративного судочинства місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 19 Кодексу адміністративного судочинства адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 254, 283, 287, 288 Кодексу про адміністративні правопорушення, статтями 6, 7, 18, 19, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПРОШУ:

1. Визнати протиправним прийняте відповідачем рішення щодо
накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу 300,00 гривень.
2. Скасувати прийняту відповідачем “14” вересня 2009 року постанову ВС 051766 по справі про адміністративне правопорушення.

Додатки:
1. одна позовна заява з додатками.
2. копія Постанови ВС 051766 по справі про адміністративне правопорушення від “14” вересня 2009р.
3. копія поштового конверту про відправку.
4. копія фотографій, які були додані до Постанови.







“21” вересня 2009р. ___________ ПІБ

 

справа виграна)))