ЗАБАВИ НАШОГО ДИТИНСТВА :)

Щось подумав про сучасну молодь і бачу, що вони не мають того щастя, яке мали ми..... вони не знають елементарних дитячих ігор і того над чим можна порозважатись ))) Лише комп'ютери, мобіли, дурноваті мультфільми, і навіть не знаю, що ще....((
Отже пропоную викладати розваги свого дитинства (будь що!!! ), минулого і теперішнього :gamer:
В першому пості відразу всього не назвеш і не згадаєш, лише перше, що на думку прийшло, тому почну:

1. Пасха на носі! Стрільба з банок "карбідом"
Бралась залізна банка з-під кави "Галка" (тільки не на закрутку!!!), в дні банки цвяхом пробивали дюрку для підпалу. Піз@или в добрих дядь на триколісних "Муравьях" декілька камінчиків карбіду (де його тепер взяти, ума не прикладу, хоча думаю що знайти можна). Два камінчини карбіду в банку, три рази плюнути на нього (хто не може плювати - можна и посц@ти ), закриваєш банку, притискаєш ногою до землі, сірник до запалу - :
На селах замість банок з під кави практикували бідони з-під молока

2. Хлопушки. Оскільки не було пітард, робили самі. Дві найпростіші:
- виламували спицю з колеса ровера, вигибали буквою "Г", прекручували гайку-гільзу іншою стороною, начиняли її сіркою з сірників, затикали цю справу цвяхом - на витянутій руці, подалі від очей - ху@к об землю
- той самий прікол тільки два болти, між ними гайка з набитою сіркою. До одного з болтів привязували кульок (направляючий) і чим вище над асфальтом підкидали вгору, дружньо розбігаючись в різні сторони....

Піротехніка окрема тема... тому щось добріше:

- пригання на відкритий тюбік зубної пасти, гуталіну, клею (що під ноги попадало). При цьому тюбік мав бути чітко націлений на свою жертву... зазвичай це чомусь були дівчата і автомобілі...:dance:

- лєска з каніфолью - Брали лезо для гоління, прив'язували до нього лєску і запихали в віконну раму (до скла) першого поверху. Натягували лєску метрів 20 і терли об неї каніфоль Цікаво було спостерігати за сусідами , як вони не могли дати дупля що відбувається :D:D:D А потім ще цікавіше розбігатись від бабки з вінником в різні сторони

- дразнити старого дєда - охоронця дитячого садочка, оточивши паркан дитсадочка з різних сторін і увертаючись від літаючих дубців...

- плювання з скляних трубок горобиною!!! Пам'ятаю ходили банда на банду!!!! Необходилось і без жертв...
Змагання в міткості попадання, і кількості пострілів за раз. Відношення до трубок - було на рівні самураїв до своїх нагано (чи як там?) - саморобні мунштуки та інші аксесуари

- не дитячі розваги підліткого віку - ЗАЛІЗНИЦЯ і АЕРОПОРТ... Підклидання на колію монеток, цвяців та іншого мотлоху... Пошук різних камінчиків (а-ля кам'яного вугілля, сірки) та інших екскрементів... Було звичайно весело, але за розваги типа чіпляння за поїзда і "зустріч" сідаючих літаків - своїх дітей би вбив!!! Туди ж відносясьтся і стройки. І чому дітлахів туди так тягне...?

 

- походи на керамзавод - за скляними шаріками, які майже неможливо було розбити і яким можна було придумати сотню застосувань.

- походи на танковий. ох і цікаві були запчастинки

- знов таки "Аеропорт", джерело магнію! Нагадую пітард в ті часи не було, а душа прагнула свята! Ну і так само, різні цікаві запчастинки...

-"сільмаш". Пам'ятаю пачки якихось жовтих смужок - якщо до них притиснути палець, вони синіли - грали в поліцаїв, брали відбитки пальців...

- "мотозавод" - рулони наклейок "зайка", "люкс", "тиса"

- біля "дурки", якийсь завод чи склад - джерело трубочок і різних колбачок (що рука нащупає).

все вище перераховане напевно попахує статтєю, але ми були діти

 

А ще можна було катнутись на ровері до найближчої телефонної станції і попросити в доброго дяді пару метрів кабеля з різнокольоровими проводками - застосування яким не було меж - опльотки ключів, брелки, опльотки кулькових ручок, спиць велесипедів, рулів.... дротяні пульти керуванняя для іграшкових авто....

Добрі дяді давали і сухій лід. Застосування якого було обмежене, але теж ефектне - наприклад насипати в тазік з теплою водою, або запихнути в пляшку з-під шампанського з водою і заткнути його пробкою.
А ще, для тих хто не знав що це таке, можна було поспорити що він не зможе втримати кусочок білого камінчика в стиснутому кулаці хоча б хвилину :dance:

Аптека - суміш трьох таблеток гідропериту і 3 т. аналгіну - окремо дрібно-дрібно розкатати, потім змішати завернувши в паперовий конверт з шкільного зошиту і запхати в батарею центрального опалення... Гововне конверт довго в руці не тримати, а то його полюція хватиь :D

"Капітошка" - думаю це всі знають... Презерватив наповнений водою в тазіку (в руках не втримати) і опрокинений з 9 поверху!

Щодо літаючого мотлоху з вікон і балконів (а-ля попадання в смітник з шостого поверху телевізора і холодильника) - теж був студентом, теж жив в гуртожитку, це проходив - але віднесу це радше до хулігаества ніж до розваг : (хоча весело-таки було)

 

Все вище описане також на забави не схоже.
Своїм дітям такого "Дитинства" не дозволю.

 

Хуліганство то та))) Зато весело було)))
Але краще бавитися в якісь інтелектуально-спортивні ігри... на таких і виріс...
-гра в слона
-будова вежу з людей в 3-4 яруси
-всяки ігри аля "коменрція", "монополія" і т.д...
-на ровері покатушки...

На танковий ніколи не лазив, бо боявся собак))) З трубок не стрілявся)))
Тіки на горлишко пляшки примотавши напальчник стрілявся горобиною))) Було ефектніше)))

А шо за прикол з лєскою, лезом за рамою і каніфоллю??? ніколи не чув...

 

нарешті бачу дитинство теж в когось було!

Ага, теж мутили такі конструкції, тільки замість пляшки патрон від люстри і звичайний совковий шарік

Щодо лєски - все дуже просто - в хаті скрежет стоїть, а звідки не можеш зрозуміти...

До речі був дуже здивований після перегляду на морі фільму "Однокласники", коли народ в залі не знав про ниткові телефони... А ми теж такі робили, тільки замість стаканчиків з МакДональдсу використовували сірникові коробки.

Щодо спортивних і інтелектуальних ігор - думаю теперішні діти нам можуть тількт позаздрити! Так звичайно - в слона, салки, вище землі, море хвилюється, хованки, дівчата в резинки (хоча і ми приймали участь). А пам'ятаєте "квадрат"! - всі двори були розчерчені квадратами, зараз що ніхто мячем не грає???

Менеджер і комерція - моя мрія!!! Така була мрія, що в один з днів народження мені подарили аж 2 менеджера і одну комерцію :D
Взагалі раніше було багато настільних ігор, зараз їх здебільшого замінили комп'ютери. А дивлячись на ціни настільних ігор в Антошці не дивуєшся, чому більшість батьків їх не купують...
Те саме стосується і моделей літаків, танків, кораблів (як пластмасових, так і паперових), а які в школярів шедеври получались!!!

- конструювання літачків, планерів, моторних (на ефірі, або стиснутому повітрі, накрайняк на резинці), ракети, човни...
- пускання парашутиків,
- повітряні змії.

 

Та да, і я таким страдав)))

ми з татом в моїй молодості самі робили... малювали на картоні і т.д... по прикладу з чиєїсь забавки))))

 

а у нас на мікрорайоні відкрили новий універсам.
і ззаду нього, там де машини завозили товар, поряд стояли смітники, куди з магазину викидали всякі коробки, упаковки і т.д.
і як не дивно, туди регулярно клали кілька лотків з надбитими курячими яйцями. радянські часи були, вроді і жирувати був не час, але тим не менше так було.
ну то ми з пацанами брали по лоточку і весь мікрорайон про нас знав.
найбільше ми полюбляли величезні вікна нової перукарні.
очі перукарів і клієнтів під час бомбьожки.....
ех, красота .....

 

OLEG26, в кожного свої Але тема звучить "Забави НАШОГО дитинства", отже мені цікаво почути і про твої, вони ж в тебе були?!

 

о класна тема. а ми завжди на обливний понеділок збиралися двір на двір чоловік 50 на 50 і обливали з чого попало, зазвичай пляшки і "лимонки " (напальчники з водою) обливання трамваїв , особливо як відкриті вікна і автомобілів, катання "на ковбасі" причепна балка в трамвая))))
ще в дворі було таке звання "король двору" придумувалися різні випробування, на сміливість(типу подражники охоропця, зірвати яблука у дідуся який кидав все що попало) на боязнь висоти всякі перепригування з гаража на гараж. і ще купа всього вилізти на найвище дерево.
гра в козаки розбійники зі всякими завданнями)))
"войнушки" спочатку з палицями)))
найбільше чомусь подобалося спускати вночі колеса автімкам а потім зранку спостерігати за роботою водіїв(колись вулканізацій було небагато і все вручну)))))
гра в "квадрат" думаю пояснювати не потрібно з мячем на 4 чоловіка. доречі колись памятаю всі вулиці були квадратами розмальовані а зараз жодного не бачу((((
дітей не видно колись памятаю були "розборки" дворами то по 20 людей збиралося з одної сторони або футбол як грали то було 2 повних склади. а зараз катастрофа малечі немає, памятаю було заведено були старшаки і шпіндюки))) то старші завжди вчили як себе поводити в якій ситуації, заступалися а зараз втратилася оце нема кому крім батьків вчити.

 

Класна тема, до сьогоднішнього дня згадуємо з братом майже при кожній зустрічі з ним.
Ми з друзями грали у войнушки в лісі, оскільки мій брат живе поруч з лісом. Викопували землянки в лісі щось туди наносили (різні дрібниці) хто що міг з дому. Потім там по пів дня сиділи, розказували анігдоти, смішинки, цікаво було. Грали у хованки до пізньої ночі. Одного разу в лісі закопали кабіну з ГАЗ-53 з верху положили диск (обод) камазівський чи який точно не помню уже і з веху люк бляшаний. Недавно якісь діти наткнулися і назводили ще більше малечі, бо казали що там танк закопаний... потім дуже розчарувалися..
Ще старші хлопці закопували якийсь клад, малювали нам пару карт і ми шукали хто скоріше знайде..
Потім підростаючи грали у футбол, тільки но зійде сніг і до пізньої осені з 4-6 вечора і аж до темна 10-11год. Тяжко було батькам до хати позабирати.
Ще пізніше почалась нова хвиля яка уже була згадана "квадрат" не було асвальту в селв то на траві викопували лінії...
Просилися до машиністів щоб проїхатися у локомотиві декілька сотень метрів потім назад верталися пішком... але радості було..
Лазили по ракетній частині з фонаріками... І ще дуже багато цікавого та різного є що згадати.. тепер сам бачу що малечі мало що є на вулиці...

 

nzi, serg9, Yur, та-та-та - це все з нашого дитинства скількі відразу спогадів!!!

По дорозі зі школи до дому був ресторан "Едельвейс", збоку якого на висоті метрів 3-х було кругле віконце, яке постійно закривали листом фанери. І взимку ми щодня повертаючись збивали його сніжками. Ото там грохоту було! А в осени впригоді були грушки... , які доречі теж "траплялись" нам по дорозі...

І ще на одних з воріт був поштовий ящик, ми називали його "Гонза" (як героя Мапет-шоу) - бо якщо в нього влучити снєжкою, то в нього наче рот відкривався і звідти випадала всяка макулатура.

До речі щодо авторитету - таке дійсно було, ми наприклад боялись слово криве старшому хоча б на рік сказати, відразу б заробили... А зараз шмаркате може підійти і розповісти тобі все, що воно думає і навіть те, чого ти не знав


До речі, може хтось розкаже і про теперішні розваги - самому аж цікаво!!!!

 

Войнушки по КАйзервальду,походи на Керамфабрику,будова на Ст.Личаків в горах піску всяких ходіків і штабіків,гра в Пекара...але сама більша дурість і авантюра була це пролізти на територію військової частини і накрасти піроксиліну,висушити його і робити всякі бомбочки

 

http://www.90th.ru/content/kvadrat.html

Игра квадрат. Четыре угла удовольствия.

Что делать, когда есть мяч и 4 человека?

Можно поиграть в футбол два на два. После чего, высунув язык уползти домой.
Можно найти стенку и долбить в неё мячом. Кто пять раз промажет — тот «КОЗЁЛ».
Можно поставить одного на ворота и с навеса пробивать ему бананы.
А можно вернуть мяч детям и продолжить пить пиво.
А можно взять мел, начертить на асфальте квадрат, разделить его на четыре части и целый день вести спортивный образ жизни.

Эта игра вошла в историю как «четыре угла» или просто «игра квадрат».

Правила простые. Границы квадрата — края игровой вселенной. Если мяч туда улетит и коснётся земли, считай хана. Кому-то не повезло. Причём этот кто-то — владелец квадрата, откуда мяч улетел в вечность.

Хотя есть ещё одно условие. Прежде чем улететь, мяч должен коснуться территории квадрата. В противном случае штраф прилетит пробившему.

Допускается не более одного касания мяча подряд, при условии, что мяч между касаниями бился о землю. В воздухе можно трогать мячик сколько влезет.

Каждая часть человеческой анатомии имеет своё количество очков. В зависимости от частоты попадания мяча в данную конечность. Игра руками, естественно, запрещена.

Примерная таблица:

1.Нога — 1 очко.
2.Колено — 2 очка.
3.Голова — 5 очков.
4.Жопа — 10 (100, 1000 в зависимости от фантазии, так как является изощрённым издевательством профессионалов над новичками)
5.Пробить в «очко» (между ног противнику) — 25 (плюс «завтра — 20 копеек»).
В некоторых вариациях игры учитываются так же всякие хитрые комбо-удары. Типа «пробить кобчиком в прыжке, скрестив колени и прогнувшись».

Можно суммировать очки, держа мяч в воздухе. Например, если один ударил головой, второй коленом, третий запулил ногой четвёртому в квадрат, то в случае если мяч, коснувшись квадрата улетит в аут, бедолаге хозяину квадрата начисляется сразу 5+3+1 = 9 очей. Что при обычной игре до 25 говорит о скором вылете. При повторении манёвра становится ясно, что товарища просто гасят. Обычно если в квадрате собираются сильные игроки, то они кооперируются вместе и вышибают из квадрата остальных. Особенно, если скапливается очередь желающих влиться в игру. И чтобы противостоять им, надо быть либо Марадонной, либо Тайсоном. Иногда доходило до того что в розыгрыше по 500 очков было и мяч минут пять на землю не опускался.

При большом скоплении народа, возможна игра парами, по два тела на квадрат.

В общем, игра ядерная. При качественном исполнении уверенно забарывает прыжки со скакалкой, не говоря уж о т.н. фитнесе.

Все во двор!

 

Пионербол

Есть такая прекрасная игра волейбол. Играют в неё резкие и быстрые парни
и девчонки, которые перед этим тренировались годами. У многих в итоге получаются такие удары, что я лично подпрыгиваю на месте, хотя не особый
ценитель данного вида спорта.

Мне гораздо ближе облегчённая версия — пионербол, отличный способ затусить с девчонками

Для тех, кто ни разу в жизни не был в пионерском лагере вкратце напомню правила забавы.

Находится любая площадка, желательно асфальтированная, перегороженная посередине любой преградой, выше человеческого роста. Не обязательно с сеткой. Отлично подходит площадка с железякой, на которой ковры выбивают.

Участники делятся на две команды и начинают перекидывать мяч друг другу. Основное отличие от волейбола — мяч можно держать в руках сколько угодно времени. При этом правило 3-х касаний сокращается до 2-х (можно делать только одну передачу) и добавляется ещё одно — игрок с мячом не может свободно носиться по площадке, а может сделать только 3 прыжка.

Понятно, что очко присуждается после того как мяч опустился на землю. Если вне пределов площадки противника, то гол нашим, если в пределах, то вашим.

Нет, дорогие современные дети, это вовсе не тупизм. По накалу борьбы и азарта пионербол частенько заруливал в минус футбольные матчи. На подвиги особенно вдохновлял тот факт, что играешь бок о бок с симпатичными девчонками (единственная игра, кроме вышибал, где такое возможно), которых потом можно потрогать в разных местах, в случае гола, когда все обнимаются. Хотя, сейчас это трудно будет понять.

Так что игра прекрасная. К сожалению нынче сгинувшая под гусеницами технического прогресса.

 

Три банана

Когда в 90-х летним вечером кто-нибудь выходил во двор с мячом, то, вопреки распространённому мнению, ему навстречу не выбегала ликующая толпа голодных детей, не брала его на руки и не тащила на ближайшее поле. Сейчас, в условиях тотального засилья в контрстрайка в головах, спонтанный футбол — полный импоссибл, но и тогда тоже приходилось долго созывать партнёров, отправляя гонцов из числа молодых, попутно разминаясь в «три банана».

Хотя, вообще-то, можно было никого и не созывать специально. Достаточно просто придти на поле и начать «чеканить», ставя рекорды. У меня лично, как сейчас помню, результаты зафиксировались такие: на ноге — 556, на голове — 73. Чемпионом не был (сам был свидетелем трёх с лишним тысяч касаний мяча ногой, без опускания его на землю), но уважение определённое имел.

В процессе «набивания» подтягивался народ. При наличии двух игровых единиц, назначался вратарь и пробивались штрафные и пенальти. При добавлении хотя бы ещё одного, начиналась более динамичный советский эксклюзив, являющийся лейтмотивом данной заметки.


Суть игры.
Назначается жертва, которая становится в рамку. Остальные пытаются забить жертве гол. Основная сложность — гол можно забить только с навеса. Т.е. товарищь по команде должен накинуть тебе мяч, а ты, мощным ударом изменяешь его (мяча) траекторию в сторону ворот. Если гол забит, вратарю вручается виртуальный банан. Если мимо — на ворота встаёт автор неудачного удара.

Вратарь, естественно, мяч старается отбить, или поймать. Если ловит, то со всей дури ебашит им ближайшего игрока, стараясь чтобы после отскока мяч вылетел за линию ворот. Снаружи рамки, естественно. Если удаётся, то вратарь радостно выскакивает в поле, а его место занимает ушибленный.


Итог игры.
Наступает когда кто-нибудь первым наберёт 3 банана. Т.е. три пропущенных с навеса плюшки. После чего, в зависимости от договорённости, получает определённое число раз мячом по жопе, либо, до отупения таскает его между ног. Само собой, были и другие способы поощрения.

Обычно, партию доиграть не успевали, так как набегало такое количество народу, что три банана плавно перетекали в полноценный футбол.

 

Ножички

В начале 90-х годов прошлого века резко подросло количество подростков бегающих по улицам с ножами. Только цели в зависимости от возраста были разные.

Те что постарше бились в бесконечных сражениях за асфальт, используя холодное оружие как дополнительный аргумент в спорах, те что помладше часами швыряли перочинные ножи в землю. А что, это игра ножички.

Всего было придумано бесчётное количество игр с использованием ножей. Мы сегодня остановимся на трёх из них.

1. Земельки.

На земле чертится большой круг и делится на равные части в количестве равном числу участников. Игроки становятся в круг и жеребятся на тему кто первый. Счастличик начинает бросать нож в область соседа-соперника, стараясь чтобы он воткнулся в землю. Если получалось, то проводилась линия через область втыка от между ближайшими краями игровой зоны противника. Меньшая часть отжималась в пользу агрессора, а жертва перемещалась на оставшуюся часть владений, а нападающий продолжал атаку.

Отъём земель продолжался пока не будет допущена ошибка (нож не воткнётся или мимо круга улетит или в свою зону попадёт) или пока жертва не сможет физически устоять на своём клочке.

Игра заканчивается как только установится мировое господство и весь круг будет занят одним человеком.

2. Танчики.

На приличном растоянии друг от друга рисуются две базы. Игроки жеребятся и лучший начинает втыкать нож в землю. На месте втыка рисуется танк. Вся соль в том, что танки можно производить разных типов. В зависимости от способа которым бросается ножик. Например обычная техника (нож держится за лезвие двумя пальцами, рукоятка перпендикулярна земле, режущая поверхность в направлении броска) позволяет разместить обычный Т34. Если в том же положении развернуть режущую поверхность на 90 градусов, то можно уже, при удачном броске, получить «пантеру». Если подбросить нож вверх, чтобы он вращаясь воткнулся, то получался вертолёт, если бросать из-под колена то ещё какая-то фигня. И так далее.

Задача заключалась в том, что надо было убить всю технику противника и, в итоге, поразить базу.

Каждый тип техники имел свои особенности, силу и живучесть. Стрелять по противнику можно было только из ближайшего орудия. Если, например, рядом стоят «пантера» и обычный танк, то танку надо 3 раза попасть в хищника, чтоб его убить, а пантера одним выстрелом может грохнуть сразу несколько близко расположенных танков. При этом выстрел выполняется в технике, присущей данному виду вооружения. Убитый танк попросту стирался с лица земли. В прямом смысле.

3. Песочки.

Игроки выгоняют из песочницы всю мелочь, насыпают горку, и по очереди бросают нож всякими разнымит способами (с колена, башки, локтя, носа и т.д.). Тот кто первм пройдёт всю хитровыдуманную серию, тот и победитель.

Было, вроде, ещё несколько разновидностей, но они менее распространённые, менее техничные, менее интересные… Короче, я тупо их забыл

 

Метание с балкона

В 90-х, в летний период гражданам становилось категорически сложно ходить по улицам в непосредственной близости зданий. Так как на это время приходился финал чемпионата по метанию всякой херни с балкона.

Дети, избежавшие поездки в пионерский лагерь оставались одни дома, собирали толпу таких же тунеядцев и устраивали локальный армагедон. Рано или поздно в какую-нибудь светлую детскую башку приходила мысль пойти кидаться капитошками.

Капитошки — это сделанные из бумаги (обычно их тетрадного листа) оригами в виде ёмкости, которую можно заполнить водой и, пока она не намокнет, быстренько скинуть на голову особо удачливому гражданину.

Сколько народу пострадало в результате таких развлечений — не счесть. Один раз мы, кажись, дяденьке личную жизнь сломали. Топал он себе по дорожке, никого не трогал, в костюме, в одной руке торт, в другой ромашки-лютики. Понятно, что не на футбол идёт. И надо ж ему было пройти через нашу арку, над которой находился мой балкон, именно в тот момент, когда там стоял ребёнок с протекающей уже бомбой.

Дядя сначала стал очень злой, бросил торт и полчаса долбился в мою дверь. Потом он стал очень грустный и 3 часа сидел около подъезда карауля нас. Мы наблюдали за его душевными метаниями с футбольной площадки, так как давно уже выбрались через окно с противоположной стороны.

Сейчас стыдно, конечно, но тогда мы были героями.

Стоит отметить, что были гораздо более ебанутые дети, которые швыряли яйца, картошку, помидоры, пакеты с чернилами и тому подобные вещи. Такие креативщики практически гарантированно отхватывали пиздюлей, так как если тебя польют обычной водичкой, то ты ещё может спасибо скажешь, а если получишь картошкой по башке, то тут жажда место совсем на другой основе замешана.

Чуть позднее началась эра стрельбы с балконов из воздушки, но это уже другая история.

 

вищеописане взято тут: http://www.90th.ru/content/
але все дуже рідне і знайоме

 

і дійсно, якось кілька разів уже задумувався, чи то тепер дійсно такий демографічний спад, що дітей стало менше, чи то ті діти в реалі з-за компа не встають хз...
пригадую, ми колись у дворі на площадці зимою горнемо всі лопатами сніг і робимо хокейний майданчик. снігу було .... - по периметру мало не метрові кучугури. на канікулах грали хокей від 8 до 22 год. під час школи - від 16 до 22. все чьотко, був ліхтар, грали допізна. потім коли батьки вже мало не з ремнем додому гонять, то ми як сніговики, всі мокрі і обліплені снігом, ставали в під"їзді коло батареї, шоб сніг трохи стопився, і шоб дома не получити прочуханки..... і так всю зиму. і ніхто не хворів ніколи.
а влітку на тому місці само собою - футбол. ганяли мало не до півночі. на місці майданчика біло витоптана до праху пилюка.
а тепер..... про хокей взимку мабуть ніхто і не знає, що це таке.....
влітку - майданчик покритий травою по пояс....

але й сам уже забув, коли останні раз бив по м"ячу. якось з дітлахами пробігся трохи, то мало легені не виплюнув. не до добра це все....

з.і. респект автору за класну тєму !!!