ЗАБАВИ НАШОГО ДИТИНСТВА :)

Игра сифа

Речь о самой, пожалуй, популярной детской забаве. Для того чтобы с увлечением предаться ей не нужно закупать специальный инвентарь. Достаточно взять любой предмет помещающийся в руке и можно начинать.
Смысл игры в том, чтобы попасть предметом в тело товарища, желательно в область рожи, чтоб совсем весело было. Жертва объявляется сифой и остальные разбегаются от неё как от тифозного. Для того, чтобы вновь обрести возможность именоваться человеком, сифе необходимо захерачить предмет в любого участника игры.
В классическом школьном варианте игры, в качестве такого предмета выступала тряпка для очищения доски от мела. Понятно, что сей предмет мало приятен в части тактильных ощущений, тем более, что щупать его, скорее всего, придётся мордой и на приличной скорости.
Вследствие этого участники проявляют чудеса изворотливости, но всё равно игра в 90% случае заканчивается знатным побоищем с неучаствующими в игре элементами, так как рано или поздно тряпка гарантированно прилетит одному из них в рыло.
Существовала вариация игры сифа под названием «догони меня кирпич». Предлагающий данную затею, обычно орал скороговоркой: «Играем в догони меня кирпич. Первый кон маюсь, второй не играю». Обычные дети просто смеялись и забывали, продвинутые — соглашались. И бедный маленький дебил минут десять бегал с тяжеленным кирпичом за остальными, пока не оставался навечно сифой. Так как кирпич не тряпка, далеко не летает.


П.С. Ми також в школі грали в Сіфу. Сіфою зазвичай була тряпка для дошки або декілька згорнутих акушів з зошиту. Була також версія Сіфи "вище землі", тобто на землю вставати не можна (хто вставав - той "пожизнєний сіфа") - ганяли по партам краще ніж по асфальту.
Певний період я був старостою класа і щодня мав призначати чергових. Так зазвичай після уроків призначав своїх друзів і ми по 1,5 - 2 години дуріли в закритому кабінеті фактично порожньої школи. Потім звісно все прибирали, і ніяких особливих претензій не мали

 

А ми грали в "Пекаря". Ще була така вдосконалена версія схованок, яка називалася (не ржать) "12 палок". На цеглу ставиться щощечка, на дощечку з одного боку складаються якісь 12 паличок. З розгону наступаєш на вільний кінець дошки і палки розлітаються в різні боки. Поки "ведучий" їх збирає і складає на місце всі ховаються. Далі традиційно, шукає і застукує. Але заодно і пильнує дошку бо якщо відійти занадто далеко, то хтось може вибігти зі свого сховку і знову стрибнути на дошку, тоді всі кого вже застукали, розбігаються і треба шукати спочатку. Ніби просто як двері, але було дуже весело

Крім трубочок з горобиною була ще "катапулька". Патик, жгут, прищепка, суха квасоля. Грали тими катапульками у війнушки, майже пейнтбол. Ох і пекло якшо попасти

Само собою копали всякі "штабіки" , або будували їх на деревах, та й взагалі шороху робили

Я саме вчора був у батьків, то пів дня на свому модному новому ровері об"їздив всі "видатні місця" навколо села, позгадував дитинство... Зараз не те що в якісь активні ігри дітиська не бавляться, а навіть дитина на велосипеді в селі велика рідкість. Село занепадає, там де вирувало життя, тепер пустирі, смітники і розруха. Ось із вчорашніх фоток, вершник апокаліпсису

 

Ага класна гра,пограв би зараз з радістю...

 

А чого ж ви мовчите, що тут ТАКА тема???

Ігри з мого дитинства:

1. само собою, телефон з нитки і сірникових коробок;
2. хованки (особливо в кузовах ГАЗ-ів, МАЗ-ів, КАМАЗ-ів, ЗІЛ-ів і т.д.), вище землі, море хвилюється, лікаря (в новозбудованій котельні);
3. залізання (хто вище) на нову трубу котельні (звичайно, без страхівки );
4. будування хаток на деревах і кущах в санаторії;
5. змагання: хто далі плюне, хто далі стрибне і т.д.;
6. кидання за шиворот роздертого плоду шипшини і купа подібного;
7. козаки-розбійники;
8. закопування "мерця" в гори луски від гречки за млином;
9. викрадання хімікові з лабораторії бертолетової соли і стріляння нею;
10. вирощування мінералів з перенасиченого розчину соли і мідного купоросу



11. залізання по стрічці транспортера до пилорами і там нищення всього, що під руку попаде (малювання свіжих дощок пековим лаком до трун; набирання купи планок і потім ламання їх, інші хуліганські дії );
12. найбільше любили вогонь палити (благо - поруч пилорама!). Але, коли дорослі догнали, що то ми втискаємося між стіною і транспортером до пилорами, то влаз нам закрили, а ми дістали! Тоді ми стали дрівця збирати назовні. Часом витягали їх з-під складених у штабелі колод. Якби тепер довідалася, що моя мала робить щось подібне, ноги би повиривала з д..и;
13. змагання, хто скоріше "підкорить" штабель з колод і встановить на його "вершині" прапор;
14. підглядання у виходку (надворі) за старшими хлопцями, які змагаються "на влучність";
15. у молодості на Паску в селі - ременя, хустинки, ми голубку ізловили, ангуре-крілику та інше...


І я то всьо памітаю ? :wacko1:

ПиСи. Шкода, що така класна тема - в колекторі. Але най там!

 

А ми все дитинство їздили велосипедами, скрізь, і з ранку до ночі (коли з дому відпускали, як не було роботи) грали у футбол. Навіть зимою. А при не льотній погоді карти (підкидного) з троюродним братом і сусідом, деколи навіть цілий день.
Потім, коли пішов вчитись у Львів, то навчився грати у преферанс, а потім і у деберц (білот). На той час підросли мої 2 брати, то я і їх навчив, а вони за моєї відсутності - сусіда. Коли на вихідні приїзджав то грали в 4-х, на присідання або віджимання (щоб не на гроші, а на інтерес такі ігри не цікаво грати). Зараз вже і не пригадаю коли останній раз грав преферанс...

 

Ріспект!!! Для мене донині та гра - недоступний вищий пілотаж.

 

Дякую. Там все просто, майже як "тисяча". Хоча вжитті зустрічав буквально 2-3 дівчат, що грали у преферанс. Може, просто тому, що дівчата картами взагалі мало цікавляться...

 

Моя мама грає в преферанс на високому рівні. А я... не цікавлюся картами

 

Забав було багато
запам'яталися походи на жидівський цвинтар в пошуках золота
а також зазирання польські цвинтарні склепи

 

Але квадрат це зе бест. Пропадали цілы дні в цьому занятті))) Хоча був і волейбол і футбол...

 

Бачу не я один придурком був в дитинстві

З того, що пригадалося експромтом:

- Два болти і одна гайка, всередину настругували сірку від сірників, закручували, прив'язували хвіст з нитки і підкидали. При падіння на асфальт від удару сірка взривалася, відкручуючи з'єднання.
- Купували гумовий клей і протягом дня крапали і розмазували собі на руки, коли він засихав, віддирали плівку, то був дуже приємний процес. Далі цю плівку скручували в кульки і нарощували шар-за-шаром катуляючи. Від цього кульки ставали більші і ще скакучіші. До речі, я дотепер не бачив чогось більш скакучого. В деяких наполегливих однокласників за декілька днів виходили дуже великі кульки. Вони скакали так, як не скаче нічого.
- Димовушки з лінійок. Купували за 15 коп в канцтоварах лінійки, нарізували їх ножицями, засипали в саморобний конверт (з зошита) підпалювали кутик. Коли вогонь доходив до пластмаси, задували. Димовушка виходила не гірше військових.
- Фіксаж+гідропірит. Коли не було кольорових вотографій у фотомагазинах вільно продавався фіксаж а в аптеках гідропірит. Якщо кинути таблетку гідропіриту в пачку фіксажу, через хвилин 5 починалася реакція з виділенням противнющого пару, шуму, бульок і рідини. Застосування були різні - від невинних інсталяцій до випадкового залишення пачки фіксажу у тролейбусі. Після проїзду метрів 200-300 від зупинки тролейбус капітулював - зупинявся, відкривалися всі двері, звідтам вибігали старшні пасажири. Це була аналогія з радянськими фільмами про підрив німецьких танків.
- Бомба на дист. управлінні. В пачку сірників клався один сірник, головка якого обмотувалася тоненьким мідним дротиком. Кінці дротика виводилися назовні, до них примотувалися більш довгі дроти, які в кінці приєднювалися до "плоскої" батарейки. Далі коробка з сірниками герметично обмотувалася ізолентою, після чого кудись підкладалася. В потрібний момент дротики приєднювалися до батарейки, мідний дротик нагрівався, запалював головки сірників у пачці, робився тиск і вуаля
- лижники з указок. Купували пластикові закладки, їх кінчики згинали, виліплювали з пластиліну лижників і робили змагання по снігових гірках, чий далі заїде.
- На складі браку склозаводу цупили темнокоричневі скляні трубки (здається з них ампули робили) і сріляли з них бузиною. Інколи для бронебійності використовували залізні кульки від підшипників.
- Серебрянка+марганцовка. В пачку з серебрянкою (півфабрикат срібної фарби) насипалося марганцовку. Далі підпалювалося, воно тліло, при згорянні марганцовка виділяла кисень а алюмінєвий порошок підтримував горіння на високій температурі. Для того, щоби почалося горіння, достатньо було подути або кинути пакет. Він починав горіти з температурою у тисячу градусів, породжуючи надзвичайно яскраве світло. Вночі це давало надзвичайний ефект.
- кульки від підшипника у фользі. Це з розрядів фокусів. Металеву кульку закривалося у трубку з фольги, торці якої після того закривалися. Далі кульку трясли у сірниковій коробці і потім катуляли по долоні. Коли воно котилося, виходило щось нереальне для ока. На ютюбі не знайшов, щоб показати.
- клали копійки, пістони, на трамвайні рейки, створюючи музику, яку потім назвали репом.
- патрони. З бойових робили холості і взривали їх різними способами. Від вогню до каміння. Не питайте звідки - тоді у львові було понад десяток військових частин та декілька стрільбищ.
- самопали. Ні, не буду розповідати.
- А ще грали грали у фантики, чу, крікет, копійки, паперові гроші, сірникові коробки, сніжки, ходили на санки, лижі, коньки, стрільбу, бокс, гімнастику, атлетику, плавання, танці, бавилися у войнушки, хованки, збирали турбо, гроші, монети, марки, блін, та щотижня було щось нове, я вже і не пам'ятаю...

 

Читаю ваші дописи... ностальгія... капец... чуть сльози на очі не виходять...
Давайте на з'їздах будемо в щось бавитись ? Згадаємо дитинство???

 

АДМІН!!! Ти то читав??? А Ти ТАКУ тему... І в колектор!!!

 

Почитав допис Ореста, навіть добавити нема що, згадав все дитинство А ше до того всього, частенько любили підкинути в унітаз кусок карбіду, тоді був такий час, що в підвалах частенько відкривали кооперативи фірми, от там ми і відривались. Ну і трамваї "гноїли" на вул Енгельса, зараз Коновальця, на зупинці чіплялись руками за бампер а ногами на "ковбаску" ригіль заді, але місце було тільки для одного, тому ще двоє з боків опускали ноги під кузов там рейка йшла і так їхали до наступної зупинки, чесно кажучи було страшновато
Як я міг забути, забави а точніше бомби з перексиліну робили в основному з дезодоронтів, але раз додумались зробити з вогнегасника, мав травмований лікоть довго заживав, а друга згоріло все волосся на лиці і був червоний як рак, навіть в школу не ходив. А в школі часто любили напихати перексилін в склоблоки через маленьку дзюрочку зроблену металевою кулькою, а потім на чю-ва-чі розігрували хто підпалює Після взриву блок вишибало наскрізь, а деколи два блоки. Часто закінчувалось дрібними порізами обличчя і руг, головне вчасно очі закрити. Ну а саме просте, та поржать, це пластикова банка з під води, буквально жменька перексиліну і бичок, головне акуратно запхати в горловину щоб він не пропалив пляшку і закрутити корок потім кидаєш, вибух дуже сильний пітарди і хлопушки ховаються, а саме головне без осколків Ну і ще були бомби несподіванки, в презерватив наливали чорнило і це все акуратно запихали в бомбу і робили так щоб вибух був направлений і не сильний

ПС можу на зустріч взяти трохи перексиліну, пляшки думаю знайдем

 

Таааак... Здається, тема з"їзду 16.12 вже визначена...

Думаю, і винних відразу призначимо: МЕТРО!!! А чому не впорядкували того майданчика, де відбувався тест-драйв УАЗ-іка??? От там щось і бахнуло! А ми що? Ми - нічого!

Цікаво, чи MARTINI ту коняку з фотки припре? :D

 

Адмін тут не при чому, створив її у колекторі, думав нікому не буде цікаво, так впринципі і було....
А виявляється ДИТИНСТВО було в багатьох!!!

До речі пригадав ще 2 пріколи:
- на мідні 5 копійок прикладали "чіркалку" від сірникової коробки і спалювали її. Той нагар мазали на великий і вказівний палець. Якщо пальці між собою потерти (аля козявку покрутити) то з пальців йшов димок Можна було з кимось посперечатись на те, кто пустить дим з пальців. Недолік - воно смердюче і казали що ядовите (мили відразу руки).
- прижигали фільтр від сигарети "чіркалкою" від сірникової коробки збоку до каблука - а потім "модно" запалювали сірники об каблук.

 

Якщо така справа, то маю ділову пропозицію до АДМІН-а: міняю свою тему "Аварійна ситуація" з Простофоруму на тему Voffk-и "Забави нашого дитинства" - в Простофорум

 

Може все обійдеться без жертв... :D:D:D

До речі, на форумі багато батьків, може хтось хоче поділитись забавами своїх чад??? Пишіть відверто, так як є. "Компьютери" приймаються (з розшифровкою назв ігор, програмування, моделювання, створення блогів, сайтів, тощо).
Цікавлять реалії сучасного життя.


Блін, перечитую всі дописи, і ностальгія!!! Мушу то все скопіювати і зберегти, щоб років через 10 не забути щось.... буде-таки що своїм чадам на ніч розповідати :D

 

епідемія 80х-90х.....

 

ееее, переводити таке добро на якусь галіму димовушку!!! Нєєє

Береться лінійка, нарізається кубіками, або якшо бракує терпіння, то соломкою.

На ручку накручується в 3-4 шари фольга від чикулядки "Світоч", або внутрішня фольга від папіросів "Космос"

ручка витягується, отримуєм трубку з фольги.

напихаєм в трубку порізану лінійку. З одного боку трубку запаковуєм чим погерметичніше, з іншого боку теж запаковуєм, але не щільно. Словом, виходить така собі ракета, ззаду в неї ніби сопло.

Ставимо ракету на якусь стартову позицію, можна і з рук, просто головне вчасно викинути потім. Сірником починаєм палити спереду, як бенгальський вугень, до тих пір поки лінійка що знаходиться всередині, не загоряється. Ракета взлітає і починає в неконтрольованому польоті витворяти всякі чудеса на віражах. Всю вулицю наповнює густий білий їдкий дим і захоплені вигуки дітлахів