Клубні з'їзди на двох колесах

diesel757, не парся! Вона не руденька - Тобі цікаво не буде

А хлопці молодці! Ріспект!
Здається, у клюбних сємок з"явився суперник? Чебу... чебурашки, однако, рулять...

 

Дуже цікавий маршрут. Хто повторить? http://www.endomondo.com/workouts/224270784/3605172

 

Це реально, чи пеінт з фотошопом?
якщо реально, то ще раз переконуюсь, що ту країну не перемогти...

 

який пеінт? Це ж карта

 

))) креативно

 

те ж саме можна побачити тут, наблизивши стадіон http://www.endomondo.com/workouts/224226638/3605172

 

а слабО було намалювати емблемку клуба замість того соромного слова?

 

я не художник, а тільки учусь

а давайте оголосимо конкурс малюнків-треків на парковці кого стадіону

 

Хто має мене у френдах на Фейсбуку, вже вкурсі маленького подвигу, здійсненого минулого тижня Подолано позначку 100 км ровером за раз. Але на форумі можна не просто фоток накидати, а поки враження свіжі, розповісти про подорож детальніше, може комусь стане в нагоді. Взагалі, для затятих роверистів 100 км не такий уже екстрім. Кілька разів бачили двоколісних по дорозі. Але перевежно всі на шосейних роверах і в велосипедних обладунках, наче космонавти. Ми ж зробили це на звичайних "гірських" лісапедах, в джинсах і футболках Ось він, заповітний маршрут Львів-Корчин http://www.endomondo.com/workouts/231526329/3605172.

На цей вояж ми зважувалися певно роки два. Бракувало часу, сміливості, не дозволяла погода. І ось у вівторок телефонує Орест і каже: "Я завтра буду у Львові, їдемо в Карпати". Запросто! Дивлюся прогноз погоди. В четвер мінлива хмарність, до +22С , а головне, вітер північний, тобто в спину! Ідеальний день для того, щоб зробити це. Відтак, домовилися на четвер. В середу плани різко змінюються і в четвер ми нікуди не їдемо, перенесли на п"ятницю. Погода уже сонячніша і тепліша, а вітер східний, зліва. Але головне, що не дощ, не сніг і не ураган. Їдемо!

Стартували в 10 годині з Личаківської. Найскладніший ландшафт перші 20 км. Спершу підйом - на Стрийську. Після Солонки до Деревача декілька глибоких "ям" зі спусками і крутими підйомами.

Хазяйці на замітку: Воду з собою не брали щоб не тарабанити зайву вагу. Ми їдемо вздовж траси Київ-Чоп, просто купували воду на заправках, яких тут чимало. Брали Моршинську негазовану, вона продається в пляшках 0.75л із такою пімпочкою замість корка, з неї зручно пити навіть на ходу. Випили десь по 3 таких пляшки. Взагалі, ваги чим менше, тим краще. В рюкзаку у мене змінні футболка, шкарпетки, білизна + запасна камера, насос, 6-гранні ключі, викрутка і куртка. Нічого зайвого, все без виключення згодилося.

За Деревачем траса робить велику дугу. Коли падає дощ, через ефект аквапланування чимало доморощених автогонщиків злітають тут у відбійник. Тому праве узбіччя рясно всіяне битим склом. Один із таких скляних зубів я впіймав заднім колесом. Перелазимо через відбійник щоб замінити камеру, є нагода пофотографуватися.



Хазяйці на замітку: обов"язково мати з собою запасну камеру, бажано і не одну!

А далі від Раковця рівно, із незначним, практично непомітним, але зниженням висоти. Найнижча точка маршруту десь на 43 кілометрі, це ріка Дністер. Після мосту і до кінця маршруту йде такий же непомітний для ока, але підйом.

До слова, цікава статистика. Сумарний набір висоти склав майже кілометр, сумарний спуск майже 900 метрів. Корчин знаходиться всього на 100 метрів вище, ніж центр Львова

За Островом щоб не підніматися на високий залізничний міст, поїхали старою зарослою дорогою через колію. Поки їде поїзд, відпочиваємо.



Наступний привал вирішили зробити в Стрию, там же і пообідати. Покаталися містом, не знайшли жодної пристойної точки. Всі літні майданчики в центрі - це пиво, чіпси і хотдоги. В кафе з ровером не попрешся, замків ми не мали, тому шукали саме літні столики. Вирішили шукати щось придорожнє і поїхали далі. Відразу за Стриєм зовсім новий ресторан - "Вулик" з альтанками. Готують смачно, обслуговують швидко, на м"яких лавках можна розслабити спину Є вайфай.



Хазяйці на замітку: не знімайте головний убір. Я свою кепку зняв. Сонця ніби було не дуже багато, але те, що було + зустрічний вітер, зробили моє чоло і ніс червоними. Тут ще не видно, але вранці я був схожий на вождя червоношкірих. Сьогодні чоло почало смішно лущитися

До фінішу лишається біля 30 кілометрів. На 95-му кілометрі офіційно в"їжджаємо в Карпати, це межа Сколівського району.



Тут, до речі, облаштовані зручні місця для відпочинку таких мандрівників, як ми



Тут спорт-трекер втратив звязок із супутниками і знаходить їх знову лише за 2 кілометри, тому маршрут звідси до Синьовидного пролягає не по трасі, а по прямій через гори і ліс, і тому записаний маршрут на 2 кілометри коротший, ніж насправді.

Хазяйці на замітку: якщо пишете трек смартфоном, вимикайте у ньому все, що можна (блютус, вайфай, мобільний інтернет і тд), залишивши лише GPS. В такому режимі мій протримався всю дорогу, втративши лише 45% заряду батареї, враховуючи декілька телефонних розмов, фотографій та чекінів.

На місце прибули десь 17:30, вбивши наповал своєю появою на подвір"ї всіх присутніх родичів Ореста Перше питання: "А де машина?".

Далі сіли на бобік, заїхали в Сколе в магазин і вйо на ріку відзначати перемогу!



Після водних процедур і святкувань, 22:00 - в люлю



Проспав майже 12 годин, що зі мною буває вкрай рідко, майже не буває.

Наступного дня о 12:26 із Верхнього Синьовидного електричка Лавочне-Львів. 15:07 ми на приміському вокзалі ві Львові .



До речі, я щойно помітив, що на вагоні намальований велосипед, очевидно це означає, що у цьому вагоні можна їхати з роверои. Тепер зрозуміло, чому всередині були відсутні кілька лавок, там за задумом мали б стояти велосипеди. Але по-перше все це вільне місце було зайняте баулами торгашів, які возять свій крам до Львова на базар, ледве знайшли можливість "припаркуватися", а по-друге, відсутні будь-які засоби для фіксації велосипеда, ні стійок, ні кронштейнів, тож треба добре покумекати, щоб влаштувати тут залізного коня. Я так і не зрозумів, чи за ровер треба платити додатково. Кондуктор спитала чи наші ровери, ми сам не знаю чому відповіли "ні", вона й пішла собі далі

Ось так ми і підкорили 100-кілометрову "висоту". Фізично я готовий був би їхати наступного дня назад, але по-перше, не було можливості виділити на це ще один день часу, а по-друге, субота вже була спекотна, а у нас обгоріли руки та обличчя, до Львова доїхали б як грилеві ковбаски, якими вчора вечеряли на річці. Тож, вирушаючи в таку подорож, бажано цей фактор передбачати, вбравши щось на довгий рукав і захистивши обличчя.

Всім приємних подорожей та попутного вітру!

 

молодці.що тут ще скажеш

 

100 км я також долав на "горному", тяжкувата дистанція, але цікава

 

ну ви дали Мартіні,я в неділю також катнувся Тунельна-Шевченка-Брюховицька-чебуречна (чебуреки як завжди клас і черги зранку не має)-Львівська-Замарстинівська-Підзамче і назад на Тунельну.Скажу було важко,по перше їхав сам,а по друге напевно вага дає знати.Це мій перший виїзд,тиждень назад взяв ровер (горний)

 

вітаю серед двоколісних Чим більше будеш виїжджати, але не на чебуреки, тим легше буде

 

Хтось має бажання катнути в Брюховичі на чубуреки?

 

та шось погода не дуже...
хмари затягує

 

:rofl:хтось казав що не чебуреки не гоже їздити,по маршруту.Я на роботі

 

та то цілий день таке й буде, головне, що не мокро і не жарко, якраз класна велопогода

це для тих, в кого вага більше двох центнерів

 

І шо я казав? Ніякого дощу не було, ввечері вальнув 35 км.

Хто на чебуреки нині?

 

ти вчора був?

 

Нє, я сам на чебуреки не ходжу, скучно